tag:blogger.com,1999:blog-54445374134030296922024-03-06T02:22:16.757+02:00У кожному творі є частинка творцяТут ви зможете прочитати витвори моєї уяви.Святослав Поповhttp://www.blogger.com/profile/15289224254158942764noreply@blogger.comBlogger26125tag:blogger.com,1999:blog-5444537413403029692.post-16783657040714783342012-04-02T23:36:00.000+03:002012-04-02T23:36:59.053+03:00КадрСиджу на лавці склавши вказівний та великий пальці обох рук у своєрідну рамку – оцінюю ситуацію. Конкретизую навколишнє. Усе рухається під музику в навушниках, під ритм барабанів та гри акустичної гітари. Скільки всього ми не помічаємо? Все, що не входить у цю рамку з пальців – все залишається поза увагою нашої свідомості. Голова, як завше, нічого особливого – переповнена думками, що легко, Святослав Поповhttp://www.blogger.com/profile/15289224254158942764noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-5444537413403029692.post-45669968874659140932012-01-08T20:06:00.001+02:002012-01-09T12:50:06.389+02:00Fathers and boysWritten by me to the girl from the Budapest
__________________________________
It seems to me that our parents play a great role in our life. They form our personality, bring up our mood and there is new human in the end. No one knows how close can be boy with his father and in other hand, how they can be different and diverse with showing a great deal of variety. One time I thinkСвятослав Поповhttp://www.blogger.com/profile/15289224254158942764noreply@blogger.com2tag:blogger.com,1999:blog-5444537413403029692.post-14705660609615410252012-01-07T00:46:00.001+02:002012-01-20T14:56:15.943+02:00My new work
Galaxy BALL.
Galaxy ORB. Yaskravo STUDIOSСвятослав Поповhttp://www.blogger.com/profile/15289224254158942764noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-5444537413403029692.post-49566278578298414962011-12-12T23:45:00.000+02:002011-12-12T23:45:22.534+02:00Апельсинка
Апельсиновий запах, тьмяне тепле освітлення примхливо створюють з твого настрою маленьке диво, спалахи вогників то тут, то там, щось змушує вбирати в себе субстанцію складену з упорядкованих звуків. Настрій, певно ж, новорічний чи як?
Сьогодні 8 грудня, і сьогодні Новий Рік, вчора був ще той – моторошний, незнайомий, закутаний темрявою, хвилюванням, літрами кави. Крапля летить, так Святослав Поповhttp://www.blogger.com/profile/15289224254158942764noreply@blogger.com4tag:blogger.com,1999:blog-5444537413403029692.post-66523168582075380712011-09-11T12:34:00.000+03:002011-09-11T12:34:11.506+03:00Що робити?Іноді в мене опускаються руки. Я не знаю, що я роблю тут, я не знаю для чого живу. Я хочу самоствердитися, але яким чином? Як мені навчитися розуміти? Яким ідеалам слідувати? Який ідеал створювати? Де взяти терпіння, бажання, енергію? Та це лиш іноді. Інколи варто робити крок. Зробив крок – і живи! Не жалкуй, адже у всіх таке буває, всі ми люди. Складна дилема у голові: навколишній світ – моє я. Святослав Поповhttp://www.blogger.com/profile/15289224254158942764noreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-5444537413403029692.post-89541038449225852892011-08-07T00:32:00.005+03:002011-08-07T23:49:46.000+03:00Життя - це всесвітній фарс.Артур Рембо. Кавер.
Я живу ніби у вісімнадцятому столітті -
Той хто не знає життя та правди.
Я пишу, як той хто вмирає в пустелі.
Спрага мучить мене. Мені не потрібний хмиз,
Лише небо світить вгору і вниз.
Я лежав і дивився в космічні простори:
крупи забуті в хаосі - зірки.
Гречка, що падає з неба, то метеори!
Ліпше за воду й не треба мені.
Той хто стрибає угору, неодмінно паде додолу.
У сні Святослав Поповhttp://www.blogger.com/profile/15289224254158942764noreply@blogger.com3tag:blogger.com,1999:blog-5444537413403029692.post-17405427668909672782011-08-01T23:17:00.003+03:002011-08-06T11:41:29.823+03:00ЯХто я для тебе? Хто? Надзвичайно важливе запитання яке поставить крапочку над І. Хлопець? Дівчина? Немає різниці!Я лише кубок лайна. Ні-ні, не того лайна, що ти думаєш, ні! Я кубок – велична палиця, посох із жевріючою цяткою на кінці. Колись монахи молилися таким як я. Так, і Артур Уславлений був людиною. Ієшуа, також Уславлений, нажаль також був людиною, а я не гірший, навіть кращий, адже маю Святослав Поповhttp://www.blogger.com/profile/15289224254158942764noreply@blogger.com3tag:blogger.com,1999:blog-5444537413403029692.post-89833299246439400792011-07-30T23:36:00.002+03:002011-07-30T23:37:49.787+03:00Жовта КвіткаДень 3. СередаДень за днем – приємне нічогонеробіння. Навіть у Карпатах – це був активний відпочинок, а тут – пасив-пасив, і ще раз – пасив.
Складна ситуація турбує мою голову, вона б в принципі не мала б, але…
Порив емоції, складні слова, думки відчаю криляться з голови далі чим би хотілося, і до того всього: ядуча атмосфера пахучого повітря Вил.
Світла веранда, скрипучі звуки комашиної вулиці, Святослав Поповhttp://www.blogger.com/profile/15289224254158942764noreply@blogger.com2tag:blogger.com,1999:blog-5444537413403029692.post-72195913765179701052011-07-07T14:12:00.001+03:002011-07-07T14:16:04.355+03:00НЕ СЕНСОВА ІСТОРІЯ БЕЗ ІСТОРІЇ
Хаос
День купального Івана. Що є сенс твого буття?
Я зняв окуляри і закрив очі. Без окулярів світ не такий! Лі Конг Юан – Потік води: мій безлад заспокоївся, речі затяжно, спокійно впали. Безлад є, але він спокійний… На полицю все класти – марна трата часу.
Під листком книга вибраних поезій Лесі Українки, а листок – це моя писанина.
Що є сенсом твого буття?
Хочеш отримати відповідь? Задавай Святослав Поповhttp://www.blogger.com/profile/15289224254158942764noreply@blogger.com10tag:blogger.com,1999:blog-5444537413403029692.post-26909681945551043702011-06-14T00:11:00.005+03:002012-05-30T12:12:38.092+03:00Чорний плащ
Прокинутись і не пам’ятати вчорашнього. Знайома ситуація?
Крізь ніч ніби пройшла чиясь рука і доторкнулася місця вище губи. Там ще постійно чухається… Людина з довгим чорним волоссям у коричневій ковбойській “кепці”. Люди завжди роблять помилки. Ось і він зробив помилку не вдягнувши чорного плаща. Мені наснилося, що його збила машина. Прокинувся – і ані бельмеса не Святослав Поповhttp://www.blogger.com/profile/15289224254158942764noreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-5444537413403029692.post-44577652983580097642011-04-19T22:44:00.005+03:002011-04-19T23:44:04.163+03:00Чорне билля у полі розцвілоСонце встало над лісом. Пташечки співають: дзвінке цвінь-цвірінь жайворонка розрізає раз у раз тишину. Ранок нічого поганого не передрікав. Вже весна на дворі – все квітне, буяє, лише чорна хмара суне десь з півночі. Чорна хмара чорної смерті посірілого світу. Саме о цій порі доля людства повернула різко назад, приблизила усіх нас до вирішальної хвилини Суду. Приблизно о 2 ночі 26 квітня ми – Святослав Поповhttp://www.blogger.com/profile/15289224254158942764noreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-5444537413403029692.post-28891496263080832522011-02-19T14:59:00.004+02:002011-02-23T16:07:43.316+02:00Музикант
Зайшов він якось по дивному: впевнено, у смерканні його туфлі відблискували чорними носками, у руках невеличкий футляр, голова опущена. Пам'ятаю, що я тоді подумав про стильного джазмена, який так часто почав з'являтися у книжках. Вистукуючи дивну мелодію кроків, чоловік, знявши капелюха, всівся поважно у крісло. "Що він робить у моїй кімнаті? Я пам'ятаю, двері були зачинені на ключ..." - Святослав Поповhttp://www.blogger.com/profile/15289224254158942764noreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-5444537413403029692.post-33026434052163770842010-12-29T23:00:00.002+02:002010-12-29T23:05:09.796+02:00Воїн.
Мужній, сильний, хоробрий, добрий і спокійний, а яким йому іще бути?
На майбутнє.
Мужній, сильний, хоробрий, добрий і спокійний. За його спиною відчуваєш себе захищеним. У нього на шиї покірно висить талісман. Очі широко розплющені, а там купається щирість. Білосніжна посмішка. Готовий завжди прийти на допомогу.
 Святослав Поповhttp://www.blogger.com/profile/15289224254158942764noreply@blogger.com5tag:blogger.com,1999:blog-5444537413403029692.post-51786715716793208292010-12-24T10:02:00.000+02:002010-12-24T10:02:21.497+02:00Послання Дівчині
Сів. Хочу написати творик, ні, таке маленьке послання одній людині. Дівчині в вогняною шапкою. Дівчині, яка може розірвати твою душу цими легкими доторками рук, а потім старанно, частинка до частинки, склеїти у одне ціле. Інше ціле.Важко писати про реальні події. Важко згадувати. Був момент коли я її зовсім не помічав, коли мою увагу заполонила інша мила особа, але ця особа розірвавши душу на Святослав Поповhttp://www.blogger.com/profile/15289224254158942764noreply@blogger.com2tag:blogger.com,1999:blog-5444537413403029692.post-15456471138184564322010-12-15T16:57:00.001+02:002010-12-16T22:34:27.491+02:00Погляд
Не відчуєш більше ніколи того погляду!
Як колись я гуляв на алеї в парку, як мої думки відносило у безмежний океан.
Твої погляди у ніщо залишились у далекому минулому.
Зараз я ходжу по пустій доріжці, вона ніколи не закінчиться, в неї немає початку; сам, голова опущена, кроки…
Примарилась та зникла – ніби і ніколи не було, чи була? Спочатку згадується та секундна ілюзія, Святослав Поповhttp://www.blogger.com/profile/15289224254158942764noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-5444537413403029692.post-60243554513599532552010-12-11T10:59:00.004+02:002010-12-14T00:16:12.958+02:00Ранок
Спалах, спалахи, спалаховище… Дивненька суміш спокою із сонливістю.Вивожу літери, і розумію, що цього мені не вистачало ось уже 2 місяці. Якась сплячка… От вмиваюся цим потоком слів і маю надію на тверезість думки. Знаєте чому ось ті «чорні круки» приїжджали до людей переважно о 3 ночі? Та тому, що людина раптово висмикнута зі сну о цій порі, найменше розуміє. Святослав Поповhttp://www.blogger.com/profile/15289224254158942764noreply@blogger.com3tag:blogger.com,1999:blog-5444537413403029692.post-70488970850099187412010-10-16T23:34:00.009+03:002010-12-16T23:12:00.908+02:00Світи
У кожного на цій планеті, на цій клятій кулі, існує свій окремий світ в якому ти, я, ми, в якому ми всі живемо. Як тільки десь щось клацне, ми тікаючи від короткочасних проблем, заглядаємо на секунду туди. Ось засвітилася червона лампочка, як індикатор граничної напруги і ти зрозумів, що далі буде перезавантаження системи, або збій у центральному пункті. Що робити? Де я? Хто ти?
В моєму світі Святослав Поповhttp://www.blogger.com/profile/15289224254158942764noreply@blogger.com5tag:blogger.com,1999:blog-5444537413403029692.post-41260175745952544142010-09-13T22:25:00.000+03:002010-09-13T22:25:09.897+03:00ЕгоїстТи Егоїст, тебе придумали так давно, що складається таке враження, що Ти існував завжди. Якось Я задумався про себе. З того часу пройшло все моє життя, до цього моменту, звісно. Ось Ми і зустрілися… Знаєш, я вже перестав лічити години, дні, роки. Ось сидимо ми, спілкуємося. А там проходять тисячоліття! Тільки не кажи, от не кажи, що ти їх не чуєш! Вони ж просять, чуєш, там крики?! Ти навіть не Святослав Поповhttp://www.blogger.com/profile/15289224254158942764noreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-5444537413403029692.post-78317618745473618412010-08-31T21:35:00.003+03:002010-08-31T21:39:03.513+03:00Посмішка лине у простір...Давай ти ще раз посміхнешся, лише для мене?!
Думки линуть у простір незатримуючись у голові. Навколо природа, дзюркоче вода - дзюркіт чистий-чистий, навіює низку спогадів. Я в далині від свого життя, від міської суєти. З думки не виходить тендітна особа: волосся трішке нижче шиї, погляд просякнутий смачним настоєм життя, білий, маленький (знову приходить у голову "тендітний") животик. У уяві Святослав Поповhttp://www.blogger.com/profile/15289224254158942764noreply@blogger.com4tag:blogger.com,1999:blog-5444537413403029692.post-54942171394584145702010-08-27T16:41:00.000+03:002010-08-27T16:41:37.627+03:00СонЛише постріл змінить моє трактування життя у сні..
Все як у тумані, жити виявилося не легко! Можливо потрібно змінити налаштунки відчуттів – збільшити чутливість?? Навколо дивака завжди будуть літати дивні люди. Той хто не спроможний любити ніколи не буде коханою людиною!!
Люди загубили реальні відчуття, люди стали лише примарами типового примарного світу. Разовий підхід, хвиля і все – ми готовіСвятослав Поповhttp://www.blogger.com/profile/15289224254158942764noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-5444537413403029692.post-52586197014765535982010-06-28T12:37:00.002+03:002011-04-20T22:01:02.726+03:00Помирати ЛегкоНастала черга Макса… Так-так саме до мене надійшла черга!! Я собі досить довго не міг обрати сім’ю, тоді як усі інші із спокійною посмішкою йшли вперед, я роздумував… Потрібно досить ретельно підбирати сім’ю – маму і тата. Відповідальна се справа!! Де народжуватися? У якому домі? Чи братик, чи сестричка буде… Для мешканців цього місця, де зараз знаходжуся я, цінності людей значення не мають!! Святослав Поповhttp://www.blogger.com/profile/15289224254158942764noreply@blogger.com3tag:blogger.com,1999:blog-5444537413403029692.post-4105972419349998412010-06-06T23:16:00.000+03:002010-06-06T23:17:25.683+03:00Ілюзія життя, темниця почуваньДавайте заглянемо правді у вічі. Я із впевненістю можу сказати, що людина яка читає ці рядки – вміє читати – це апріорі.Так ось… Десь на нашій планеті існує така електричка, де живуть люди. Ці люди навіть на навколишній світ дивляться через вікна цього трамваю. У них є чітко виражена впевненість, що це робить їх мудрішими, а мудрість - це лише низка зроблених висновків по дорозі до кінця. Живучи Святослав Поповhttp://www.blogger.com/profile/15289224254158942764noreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-5444537413403029692.post-66380364776557727642010-06-05T23:45:00.002+03:002011-06-02T23:48:28.705+03:00Так я закінчу своє життя!Чи можеш ти мені допомогти? Чи захочеш ти мені допомагати? Людино розберися для початку з своїми проблемами, а тоді допоможеш мені. Я став твоєю проблемою? Ти хочеш жити спокійно? Розклади все на свої місця, контролюй себе. Вона змалечку не навчилася посміхатися, вона жила у нормальній родині, у сім’ї був достаток і жили вони не в злиднях. Я познайомився з нею того вечора у парку, Святослав Поповhttp://www.blogger.com/profile/15289224254158942764noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-5444537413403029692.post-27957102754213697182010-06-05T23:43:00.000+03:002010-06-06T00:12:32.829+03:00Тендітна і гарнаЛише погляд у очі може змінити або ж сформувати вашу думку. Один малесенький погляд. Ту ніч моя пам’ять ніколи не забуде адже після доща відчувається особлива атмосфера. Свіжість, м’яка та волога свіжість, крапельки які ще не вспіли «повтікати» з листочків, срібне світло повного місяця. Якщо у той момент ти зможеш відірвати свій погляд від очей своєї половинки і оглянутися навколо, то побачиш Святослав Поповhttp://www.blogger.com/profile/15289224254158942764noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-5444537413403029692.post-44785195069862429392010-06-05T23:33:00.000+03:002010-06-05T23:34:33.841+03:00Сидячи у кавярні..Чоловік зайшов у кав’ярню. Людина яка вперше зайшла у кав’ярню, або будь яке приміщення природно відчуває себе ніяково. Ось і його очі зацікавлено та обережно дивилися на кожен столик, мимоволі заглядаючись на кожного відвідувача. Очі – головне очі! – промайнуло у голові незнайомця. Як дивно, що весь багатогранний світ людини так чітко віддзеркалюється у очах. Замовляючи собі каву, чоловікові Святослав Поповhttp://www.blogger.com/profile/15289224254158942764noreply@blogger.com1