Погляд

• Не відчуєш більше ніколи того погляду!

• Як колись я гуляв на алеї  в парку, як мої думки відносило у безмежний океан. 

• Твої погляди у ніщо залишились у далекому минулому. 

• Зараз я ходжу по пустій доріжці, вона ніколи не закінчиться, в неї немає початку; сам, голова опущена, кроки…

• Примарилась та зникла – ніби і ніколи не було, чи була? Спочатку згадується та секундна ілюзія, секунда збільшується у дні, тижні, місяці, розтягується, стає довгою, лине у вічність.
• Ти вже пішла, я ж стояв дивився на тебе. 

• Ти йшла так спокійно, легко, впевнено, потім обернулася, а я лише запам’ятав погляд. 

Цей погляд врізався мені у мозок, ніби розпеченим залізом таврувало мою душу. 

А що відчула ти?

Мимовільні думки про погляд як такий. 

                                                                                                                                     Дякую Алін:)