Чорне билля у полі розцвіло

Сонце встало над лісом. Пташечки співають: дзвінке цвінь-цвірінь жайворонка розрізає раз у раз тишину. Ранок нічого поганого не передрікав. Вже весна на дворі – все квітне, буяє, лише чорна хмара суне десь з півночі. Чорна хмара чорної смерті посірілого світу. Саме о цій порі доля людства повернула різко назад, приблизила усіх нас до вирішальної хвилини Суду.

Приблизно о 2 ночі 26 квітня ми – Людство планети Земля побачили лице смерті, а точніше відчули, бо ця атомна мара – невидима.

Вирує люто морок цезію над нами,
В’їдається у тіло атомна мара…
Лягаєм і встаєм з ядерними снами,
Й ховаємо щодня, бо смерть, як світ стара.

Чорна хмара чорної смерті посірілого світу.

Народився я вже з аномалією – серце було з правої сторони, як казали батьки – дзеркальна людина. Мені від того ні погано ні добре, лише стукіт у мене не там де у всіх людей. Бабка казала, що то відьми наврочили, що то в неї сусідка варива всілякі варила з полину, а потім проклинала тим пійлом кожного хто повз хату проходив. Ще казали, що та бабенція  померла 26 квітня у 1968 році. Коли ж  замок край поля,  враз щез у хмарі пилу, сусіди одразу згадали ту Ягу з полин-пійлом.

Хто не родився – той не вмира,
Не бачив дня – і не побачить ночі,
Снігами теж його не замітає,
 Не гляне він Чорнобилю ув очі.

Я, ніби і не родився саме тоді. Моє покоління – це “демографічна яма”, а не осад радіоактивного пилу на душі. Моє покоління не страждало від цього? Та ж погляньте, люди, на мене – у мене серце не там б’ється, на себе людоньки погляньте, не тримає планета такої душі, яка б не чула відлуння того Баху!!

Раз у раз, нова душа кожної секунди, а чорне билля осідає. Чорне билля розцвіло у душі новоприбулих.

Чорна хмара чорної смерті посірілого світу.

Погляньмо зверху і до споду –
Збагнемо, звідкіля така
Прийшла біда до нас в господу.

Ехх, хороше І.Драч писав  “Чорнобильську Мадонну” – важкий твір, важка проблема, чорна пляма на тоді білім, вже сірім полотні.

Тоді, 26 квітня 86-го, ми посадили насінину темної цвілі на тканині історії, зараз ця зараза розквітає на очах. Онкологічні захворювання, променева хвороба, різні мутації вірусів, нові, більш витривали мікроби – така саркастична смішинка того замку в якому оселили цвіт нації.

Біль у грудях при різкій зміні погоди. Страшні сни: бетонні стіни, зелене світло, лисі люди, беззубі потвори.

Перед тим як у мене випало волосся, я бачив сон про великого здоровенного дядечка, що захлинався од диму. А потім пляма за плямою повітря відбирало у мене моє любе волоссячко. Лисий і хворий. Чи народився я у цей світ? Ні! Це світ мене народив, породив падлюка.

Чорна хмара, мара, чорна смерть посірілого світу.

А чорне билля вже давно розцвіло, перетворилося у дерево, і цвістиме протягом століть.