Чорний плащ

Прокинутись і не пам’ятати вчорашнього. Знайома ситуація?

 Крізь ніч ніби пройшла чиясь рука і доторкнулася місця вище губи. Там ще постійно чухається… Людина з довгим чорним волоссям у коричневій ковбойській “кепці”.  Люди завжди роблять помилки. Ось і він зробив помилку не вдягнувши чорного плаща.  Мені наснилося, що його збила машина. Прокинувся – і ані бельмеса не пам’ятаю. Дивно жити снами. Лише сни у спогадах.

23 травня мені наснилася чорна ромашка з червоним стеблом. 24 травня – білий пес. Пам’ятаю чоловіка у кепці… Дуже важко відділити реальне від сну. Його збила машина у сні? Він спав коли його збила машина? Плутаюсь.
Задумуюся, що могло викликати таку чудернацьку реакцію на реальність? Політичний світ, де почуття анульовані або зведені до мінімуму – у міліметрову гранулу? Звичайна помилка людини? Ще я чомусь прокидаюся завжди у своїй кімнаті. Напевне ніколи не виходжу з неї. Пам’ятаю сон про кінець першої частини мого життя(я бачу його ніби стрічкою). Тоді я витав десь знизу. Літо-літечко.
25 травня – світ виявився легким, швидким та приємно смердів. Іншого словосполучення не підбереш. Вам ніколи не снилися запахи? Запах мелодії чи запашне волосся тієї дівчини з блискучими очима, чи аромат кави(там точно не було кави)- лише аромат.
26 травня – голуб. Шизофренія – голуб. Ви бачили голуба в якого є уявний друг? Ото ж бо, а я бачив. Голуб якраз грізно мандрував крізь повітря(ніби думав битися з ним – з другом) чи просто бажав розвіяти ту ілюзію, усвідомивши ілюзорність навколишнього.

Чи щасливий я? Кхм… звісно щасливий. Лише я вмію вправлятися зі своїм життям. Людина, за тисячоліття свого існування, навряд навчилася це робити.
27 травня. Я вже розповідав вам про голуба? Голуб та шизофренія… Краще не дивитися йому в очі такого моменту. Псих – є психом, тут нічого дивного.
Захід сонця чи пісок між пальцями, хвилинні задоволення від спілкування з самим собою, жахливі, шалені перегони на черепахах(в моїх снах вони рухаються відносно повільно). Швидкість світла тут не дивина, а лише перша передача.
Хочете сентиментальності? Ну добре – він та вона, зорі, роса, хмаринка в небі, краплина вина… П’яні посмішки, блиск в очах, дивні звуки, що ллються піснею на зовні. Крик у душі, а він звично посміхається. Прості погляди(без ніякого натяку), легкі доторки губ, смачний запах коханої. Не можу згадати про носик… Пам’ятаю сльозу трішки вище губи, там ще постійно чухається.
Іноді мені здається, що я не сплю, а живу повноцінним життям, а те, що у мене називається “сном”, насправді лише ваша реальність.

Плями на асфальті – лише спогад про дощ минулого сну. Змерз же ж я тоді, пора вже  вкриватися тепліше чи що?