 |
| Хаос |
День купального Івана. Що є сенс твого буття?
Я зняв окуляри і закрив очі. Без окулярів світ не такий! Лі Конг Юан – Потік води: мій безлад заспокоївся, речі затяжно, спокійно впали. Безлад є, але він спокійний… На полицю все класти – марна трата часу.
Під листком книга вибраних поезій Лесі Українки, а листок – це моя писанина.
Що є сенсом твого буття?
Хочеш отримати відповідь? Задавай вірні запитання!
Потік, бліц, спалахи слів у свідомості, незвичні закарлючки схожі на кардіограму, а у думках ти.
«Ти» - особа без імені, неіснуюча персона моєї уяви. Реальна людина, але під шарами масок. Не задавай запитань! Чи перестануть відповіді бути потрібними?
Як це можна читати?! – новий жанр сучасної літератури – «психологічне есе». Я кладу свій сенс на полицю мотлоху чи перестає він бути сенсом, або мотлох - мотлохом, ти ж знаходиш свої вузлики ниточок які рідні лише тобі(я про вузлики, ниточки – мої). Можеш забрати трішки моїх плутанин – можливо ти працюєш як фільтр! Ти… ти… ти – бездушна уява – окреме явище моєї уяви, яке здатне мене відтворювати… - цей клубок також забирай. Занадто заплутано.
Іван(наголос на і ) – особлива ніч. Магія накручена тобою матеріалізувалася з невидимої думки у видимий абсурд – нереальність.
Наша відмінність у дурості. Тварини не намагаються матеріалізувати відчуття, рослини не намагаються – вони мовчать, лиш ми все псуємо, намагаючись втиснути у слово.
Піди в ліс і вигукни: «Хей-Хо!!» - енергія крику – віддай її природі, вона потребує, а тобі полегшає.
По фразі в день перечитую і дивуюся: це від мого-то пера такий світ створився? Невже вина і відповідальність вже лягла важким клунком мені на горб?
Писані слова виглядають гарно, але їхній зміст…
Я зняв окуляри і закрив очі. Без окулярів світ не такий! Лі Конг Юан – Потік води: мій безлад заспокоївся, речі затяжно, спокійно впали. Безлад є, але він спокійний… На полицю все класти – марна трата часу.
Під листком книга вибраних поезій Лесі Українки, а листок – це моя писанина.
Що є сенсом твого буття?
Хочеш отримати відповідь? Задавай вірні запитання!
Потік, бліц, спалахи слів у свідомості, незвичні закарлючки схожі на кардіограму, а у думках ти.
«Ти» - особа без імені, неіснуюча персона моєї уяви. Реальна людина, але під шарами масок. Не задавай запитань! Чи перестануть відповіді бути потрібними?
Як це можна читати?! – новий жанр сучасної літератури – «психологічне есе». Я кладу свій сенс на полицю мотлоху чи перестає він бути сенсом, або мотлох - мотлохом, ти ж знаходиш свої вузлики ниточок які рідні лише тобі(я про вузлики, ниточки – мої). Можеш забрати трішки моїх плутанин – можливо ти працюєш як фільтр! Ти… ти… ти – бездушна уява – окреме явище моєї уяви, яке здатне мене відтворювати… - цей клубок також забирай. Занадто заплутано.
Іван(наголос на і ) – особлива ніч. Магія накручена тобою матеріалізувалася з невидимої думки у видимий абсурд – нереальність.
Наша відмінність у дурості. Тварини не намагаються матеріалізувати відчуття, рослини не намагаються – вони мовчать, лиш ми все псуємо, намагаючись втиснути у слово.
Піди в ліс і вигукни: «Хей-Хо!!» - енергія крику – віддай її природі, вона потребує, а тобі полегшає.
По фразі в день перечитую і дивуюся: це від мого-то пера такий світ створився? Невже вина і відповідальність вже лягла важким клунком мені на горб?
Писані слова виглядають гарно, але їхній зміст…
В чому сенс? – ось правильне запитання, не твій, не мій, не всіх і не наш. Лише твоя уява, а сенсу немає.
Є шифри. І я радий з цього.
Є шифри. І я радий з цього.
Наспрвді....от я собі прочитала - в мене склалася первна думка,але послухавши мелодію всі мої думки повтікали геть....Як на мене вона лишня...Хочеться щось такого,під що класно було читати цей текст. А так не послухаєш,бо слова з пісні заважають вдумливо читати а потім крадуть твої думки)
ВідповістиВидалитиДуже сподобалась одна фраза, я її навіть собі зберігла....і взагалі твоя писанина заставляє задуматись але не про сенс буття, а про тебе ...Що в твоїй голові дає саме таку фантазію??? Цікаво...
Ну. Як написано в творі:"Я кладу свій сенс на полицю мотлоху чи перестає він бути сенсом, або мотлох - мотлохом, ти ж знаходиш свої вузлики ниточок які рідні лише тобі(я про вузлики, ниточки – мої)."
ВідповістиВидалитиПісня також кладе певний сенс, а не для того аби слухати і під цю мелодію читати!
Я не хотів аби читач задумувався про сенс буття.
Просто, але так прекрасно.. створюється враження ніби ти якимось чином проникаєш кудись глибоко.. настільки, що майже торкаєшся людської душі...
ВідповістиВидалити"Реальна людина, але під шарами масок. Не задавай запитань! Чи перестануть відповіді бути потрібними?" - справді йдеться про реальну людину чи про витвір твоєї уяви?
анонім, мені надзвичайно приємна ваша оцінка. Йдеть про витвір моєї уяви. Думаю, писав би про реальну людину, вийшлоб красивіше.
ВідповістиВидалитиМожливо.. ти спробуй описати реальну людину.. мені навпрочуд цікаво було б прочитати твій наступний твір.
ВідповістиВидалити:) Почитай ті які вже є. Там є про реальних людей, але наразі посилено працюю над собою. З'явилася нова ідея з техніки написання.
ВідповістиВидалитиЗараз, як бачите, в мене не густо - 1 твір - 1 місяць. Зовсім немаю часу писати.
Інколи до звершення варто просто підняти ожне місце і зробити крок! І як часто буває, саме в цей момент воно ж набуває надприродньої ваги і не рухається. Питання ось у чому, чому так?
ВідповістиВидалитиЧекатиму наступного твого звершення.
Хто ти?
ВідповістиВидалитиАнонім
ВідповістиВидалити:) як скажеш.
ВідповістиВидалити