Жовта Квітка

День 3. Середа

День за днем – приємне нічогонеробіння. Навіть у Карпатах – це був активний відпочинок, а тут – пасив-пасив, і ще раз – пасив.
Складна ситуація турбує мою голову, вона б в принципі не мала б, але…
Порив емоції, складні слова, думки відчаю криляться з голови далі чим би хотілося, і до того всього: ядуча атмосфера пахучого повітря Вил.
Світла веранда, скрипучі звуки комашиної вулиці, нерозбірливі слова людей. Сказав би: «романтика-а…», але язик не повертається.
Я ввів свою політику, конспіративну. До цього часу все. Що було на язику, те й у думці, а зараз все. Що у  думці те відфільтроване і подане на тарілочці, для кращого результату, звісно.
Такого мене втерпить не кожний, але у багатьох просто іншого виходу немає. Ось так навколо мене.
Жовта квітка, жовта – колір страху, мокрого страху. Росіякі заполонили простір та із-за солідарності, для того аби тебе розуміли, розмовляєш їхнім язиком, а потім і на суржаку переходиш, чекаємо рятівну соломинку блакитно-жовтого поля пшениці.
Подайте чаю, будь ласка. Язик вмивається солодкаво-гарячим напоєм, а вона – щебетульки-щебетульки.
він відкрився, а їхній перший крок – відступ, клики нагострила і взяла на озброєння своє: «Давай не поспішатимемо!». Ці три слова обеззброюють чоловіка краще чим чарівна паличка.
А моє що? Либиться, у свої то 42. Танцювальна дівчина – гра слів, пані та панове, гра слів. Чарує-зникає-чарує-зникає, а головне, ще й гордість у цій улесливості знаходить. Не вистачило свободності (знову гра – хоробрості) для наступного кроку. Жовті квітки, жовті – колір страху, текучого страху. Поглянути у дзеркало металічного блиску, а побачити живу істоту. Останній ковток солодкаво-теплого напою.
Зриваюся і йду геть!
Вона ж приїхала, прилетіла,з’явилася насінина зниклого народження.
Жовті квітки, жовті. Краще жовті, ніж напиленого кольору загадкової краси. Можливо ризикнемо і візьмемо ці? Красиві? Та де там, не дарма жовті, адже бояться.