А знаєте весняне повітря і справді пахне по-іншому, не визначено. У ньому перемішалося сила силенна запахів, ароматів та легких відтінків знову ожившої природи. Коли гуляєш сам один по місту, відчуваєш себе самотнім, одиноким, невдалим експериментом. Навколо сотні людей, а моя душа самотня.
Знаєте легко сховатися за музикою у навушниках, ніби відгородивши себе від оточуючого стіною… Важко прийняти правду та не піддатися цій вазі, цьому тиску каменя, який по неволі поклали на наші спини.
Думками я переношуся у романтичну місцину, де пташки звідусіль шепочуть пісенькі, де вітер наспівує свою весняну мелодію. Це те місце близ озера, де дерева розвісивши поважно свої віти задумливо завмерли розгадуючи загадку буття. Замислюєшся ти, яка неоціненна сила природи коли вона дає стимул продовжувати життя, не вимовивши і слова? Так..! Саме тут з природою, я не відчуваю себе самотнім, я чітко усвідомлюю свою єдність. Гармонію, співіснування…
перші два абзаци наче з мене писав...хоча це і не приємно усвідомлювати...
ВідповістиВидалити