Ілюзія життя, темниця почувань

Давайте заглянемо правді у вічі. Я із впевненістю можу сказати, що людина яка читає ці рядки – вміє читати – це апріорі.
Так ось… Десь на нашій планеті існує така електричка, де живуть люди. Ці люди навіть на навколишній світ дивляться через вікна цього трамваю. У них є чітко виражена впевненість, що це робить їх мудрішими, а мудрість - це лише низка зроблених висновків по дорозі до кінця. Живучи у цьому тролейбусі, люди відчувають певний рух, плинність речей, а так як разом з цим рухом вони побачили зміни у собі, і назвали це Часом. Поглянувши на них збоку, досить легко, подумати, що ви потрапили на карнавал, чи на маскарад. Живучи у цьому поїзді, вперто відмовляючись це визнати. Надягнувши маску вони одразу відчували себе захищенішими, а насправді були вразливими.
Спробуйте закрити правді очі, і на хвильку уявити світ без масок, без безглуздих костюмів та незручного взуття… Кожна людина, особистість – почали б по-дитячому вистромляти голову з вікна тролейбуса бажаючи поглянути на світ іншими очима, своїми очима. Люди б сварилися і одразу б мирилися, навіть не згадуючи образ, адже вони не мали б значення, а трамвай, поїзд, тролейбус, електричка перетворились би у вільний, покірний хвилям корабель.
На сьогодні це все уява та вигадка моєї свідомості, а завтра буде тоді коли перестане існувати сьогодні, наступний день перетвориться у сьогоднішню уяву, а сьогоднішнє життя у спогад.
Щиро Вам,
Славосвят!